Володимир МОСКАЛЕНКО

Кожен українець щороку створює майже 250 кг сміття, а житель мегаполісу - до 400 кг.

Але лише 3% відходів сортується і переробляється як вторсировина. В результаті більше 4% території країни (площа Кіровоградської обл.) Покриті тільки «офіційними» звалищами.

А ще приблизно 3% (територія Черкаської обл.) - великими несанкціонованими смітниками, що не дивно: майже половина населення держави взагалі не охоплена муніципальним обслуговуванням, а 60% приватних будинків не мають договорів на вивезення сміття.

Нам все частіше розповідають, як поводяться з відходами на Заході, і мало хто згадує про радянському підході. Тим часом тільки заготівлею вторсировини в складі Радміну займалися чотири главку, а згідно з постановою ЦК КПРС і уряду організація, відповідальна за розробку нових видів матеріалів або продукції, повинна була запропонувати і технологію їх повторного використання або переробки. Відповідно до Комплексної програми науково-технічного прогресу СРСР до 2010 р рівень переробки твердих побутових відходів повинен був досягти фантастичних для сучасної України 35-50%, а для старих покришок, наприклад, і зовсім неймовірних 80-100%.

Сьогодні, на жаль, навіть у великих містах країни (в тому числі і в столиці) система роздільного збору побутового сміття абияк працює лише в рідкісних «пілотних» мікрорайонах. А ось в невеликому Коростені (Житомирська обл.) З населенням всього 67 тис. Чоловік її вдалося впровадити ще в 2008 р - напевно, тому, що просував нововведення справжній господарник і беззмінний з 1998 р мер міста - комуніст Володимир МОСКАЛЕНКО.

- Володимире Васильовичу, навіщо міським комунальним структурам роздільний збір сміття? Не секрет, що багато міськадміністрації відхрещуються від цього починання - не бачать вигоди.

- Роздільний збір сміття - це вигідно. У Коростені він став нормою приблизно для половини населення - для всіх, хто живе в багатоповерхівках. І тільки за рахунок цього ми переробляємо до 30% всіх відходів! Як мінімум це означає, що навантаження на міське звалище знижується на третину, що само по собі (при річному обсязі відходів 120 тис. Кубометрів) чимала економія, адже звільнилися потужності полігону твердих побутових відходів можна продавати.

Крім того, сортування сміття приносить непогані доходи комунальному підприємству, яке цим займається, - одному з міських ЖЕКів. Тільки в минулому році ми зібрали, розсортували і відправили на переробку 758 кубометрів паперу, 1182 кубометрів пластику, 241 кубометр скла. Ну а прибутковий жек - це гарантія гідного обслуговування клієнтів. Саме тому, що наші жеки добре працюють, жителі Коростеня в ОСББ не хочуть.

Крім того, сміття - ідеологічне питання: в місті має бути чисто. Система роздільного збору відходів дисциплінує жителів.

- У що обійшлося місту її впровадження?

- Майже 2 млн. Грн. перераховані на закупівлю 276 контейнерів німецької фірми Schа..fer. А Schа..fer серед сміттєвих баків такий же символ надійності і класики, як «Мерседес» у автомобілістів. Ці контейнери не горять, не б'ються, не ламаються - дуже хороший вибір. Ми купили їх у 2008 році, але ще з 2005 р вели роботи з підготовки контейнерних майданчиків. Допомогли за рахунок міськбюджету комунальному підприємству, яке вирішило закупити обладнання для сортування сміття, виділили приміщення.

Сьогодні відходи сортуються за чотирма категоріями: пластик, папір, скло і загальний сміття. Про те, що це вигідний бізнес, свідчить той факт, що безперервним потоком в міськадміністрацію потягнулися приватники - просять віддати цю сферу в їх руки.

- Чи не віддасте?

- А навіщо? У нас система налагоджена, добре працює. Потрібно передавати те, що нерентабельно.

Це комунальна сфера, тут з приватним капіталом потрібно тримати вухо гостро: його цікавить тільки прибуток. А це при порочної системі, коли тарифи виводяться з собівартості, може створити серйозні проблеми. Для нас же, крім прибутку, важливо й інше - чистота в місті, соціальний захист населення, інтереси споживача.

- Чи швидко вдалося привчити споживача сортувати сміття? Адже рівень побутової грамотності населення навіть цю нехитру процедуру може перетворити в нерозв'язну проблему.

- Я вирішив використовувати парадоксальний в чомусь принцип: дорослих повинні виховувати діти. Тому в школах на уроках екології педагоги пояснюють, що таке сортування сміття, навіщо вона потрібна і чому так важлива. Я помітив, що викидати сміття зазвичай посилають саме дітей - і якщо нам вдасться переконати їх, то півсправи зроблено. Так і вийшло - коли в Коростень приїхали німці, представники фірми, у якій ми купували контейнери, вони були вкрай здивовані рівнем екологічної грамотності наших школярів.

До слова, на уроках трудового виховання, на суботниках ми саме дітей запрошуємо прибирати сквери, береги річки, місця відпочинку. Щоб дитина після наочного прикладу не дозволяв батькам смітити. Дорослим після таких навіювань стає соромно. Не дивно, що в конкурсах з благоустрою Коростень займає одне з перших місць в Україні.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...