1.3 Контракт - особливий вид трудового договору

Контракт на роботу досить широко застосовується в країнах з ринковою економікою. В Україні контракт почав укладатися з керівниками державних підприємств з 1990 року, коли було прийнято постанову Ради Міністрів СРСР «Про порядок найму та звільнення керівника державного союзного підприємства».

Законом України від 20 березня 1991 року стаття 21 КЗпП була доповнена третьою частиною, в якій контракт визначається як особлива форма трудового договору, в якому термін його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання трудового договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Застосування контракту викликало чимало правових питань. Після першого захоплення цим новим видом трудового договору стало ясно, що контракт несе в собі не стільки позитивні моменти для працівника, скільки негативні. Головна соціальна небезпека для працівника полягає в терміновому характері контракту. В умовах економічної кризи в Україні, при повальної зупинки підприємств, а отже, і відсутність робочих місць, ефективність контракту все більш стала сумнівною, його примусове застосування обмежувало права працівників.

Таким чином, одним з найбільш суттєвих правових питань стало питання про сферу застосування контракту. Відповідно до частини 3 статті 21 КЗпП спочатку було встановлено, що сфера застосування контракту визначається законодавством. Невизначеність терміна «законодавство» спричинило невиправдано широке його тлумачення і, як наслідок, - порушення прав працівників.

З моменту внесення зазначених змін контракт отримав дуже широке застосування. У багатьох випадках власники не звертали уваги на застереження щодо сфери його застосування й укладали контракти з будь-якими працівниками. «Підправляти» ситуацію довелося Кабінету Міністрів, який 19 березня 1994 року прийняв постанову № 170 - «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», в п. 1 якого встановлено, що контрактна форма трудового договору застосовується у випадках »прямо передбачених чинним законодавством, в стосовно працівників, які працюють або працевлаштовуються за трудовими договорами на певний термін або на час виконання певної роботи. Зазначеною постановою затверджено Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників.

Відповідно до Закону України від 24 грудня 1999 року в частину третю статті 21 КЗпП внесено зміну, згідно з яким «Сфера застосування контракту визначається законами України» Це суттєво звузило сферу застосування контракту.

Сьогодні в Україні визначена сфера обов'язкового застосування контракту і сфера застосування контракту за угодою сторін. У першому випадку контракт повинен бути обов'язково укладений, всі інші види трудового договору виключаються, у другому - контракт може бути укладений.

Сфера застосування контракту за угодою сторін регламентується значною кількістю нормативно-правових актів. В даному випадку роботодавець не має права вимагати від працівника укладення контракту. Укладення контракту передбачено для працівників науково-технічної сфери і сфери освіти; працівників фермерських господарств; керівників підприємств, працівників, прийнятих за наймом на товарні біржі; працівників підприємств з іноземними інвестиціями та деяких інших категорій працівників.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором укладення контракту тільки в тому випадку, якщо він відноситься до категорії працівників, з якими згідно із законодавством може бути укладений контракт, наприклад, керівники підприємств. Не можна визнати вдалою формулювання «може бути укладений». Таким чином, Пленум Верховного Суду України пішов від конкретного вирішення даного питання, залишивши працівника один на один з роботодавцем.

19 березня 1993 року був прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що перебуває у державній власності». Цією постановою затверджено Положення про порядок укладання контракту з керівниками державних підприємств.

Контракт як особлива форма трудового договору повинен бути направлений на забезпечення умов для виявлення ініціативи та самостійності працівників, враховуючи їх індивідуальні здібності і професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника. Умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними. Таким чином, умови контракту можуть поліпшувати становище працівника, встановлювати додаткові виплати, переваги, пільги, а також конкретизувати права та обов'язки сторін контракту.

Контракт укладається в письмовій формі у двох примірниках і підписується роботодавцем і працівником. За згодою працівника копія контракту може бути передана профспілковому або іншому органу, уповноваженому працівником представляти його інтереси для здійснення контролю за дотриманням умов контракту.

Контракт набуває чинності з моменту підписання його сторонами і може бути змінений тільки з їх згоди.

Момент виникнення трудових відносин з працівником, з яким укладено контракт, залежить від того, якої категорії відноситься працівник.

Контракт - це перш за все строковий трудовий договір, а строковий трудовий договір може автоматично трансформуватися в договір на невизначений термін, якщо трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення. Однак до контракту зазначене положення не застосовується. Він може бути переукладено на новий термін тільки за згодою сторін, тобто потрібні активні юридичні дії - підписання контракту.

Як правило, законодавство не встановлює ні мінімальних, ні максимальних термінів для контракту. Питання терміну вирішується за угодою сторін контракту. Але стосовно керівників державних підприємств встановлено, що контракти можуть полягати терміном від 1 до 5 років.

Змістом контракту є взаємні зобов'язання сторін. Контракт не повинен повторювати обов'язки посадових інструкцій. Тут повинні бути виділені основні обов'язки, основні результати, необхідні для підприємства і за які буде виплачено певну винагороду. У контракті повинні обумовлюватися режим робочого часу, зокрема, використання гнучкого режиму праці, тривалість відпустки працівника. Може бути обуслов лено випробування і інші форми і наслідки оцінки трудової діяльності працівника. Обов'язків працівника повинні відповідати обов'язки власника, зокрема, щодо матеріального забезпечення працівника: розміру посадового окладу, дотримання умов підвищення оплати праці, показників преміювання, показників і умов винагороди за підсумками роботи за рік.

У контракті можуть бути визначені додаткові порівняно з чинним законодавством, пільги і компенсації за рахунок підприємства. Це може бути додаткова винагорода до щорічної відпустки; під час переукладання контракту на новий термін; в зв'язку з виходом на пенсію або одержанням трудового каліцтва. Можуть бути передбачені матеріальні санкції при достроковому припиненні контракту з ініціативи сторін без поважних причин.

Роботодавець зобов'язаний забезпечувати конфіденційність умов контракту. Особи, які за своїми службовими обов'язками мають доступ до інформації, зафіксованої в контракті, не вправі її розголошувати.

Слід мати на увазі, що контрактом не можуть бути змінені умови праці, встановлені імперативними правовими нормами, зокрема, про порядок розгляду індивідуальних трудових спорів та випадків повної матеріальної відповідальності. Останнє слід особливо обумовити.

При розірванні контракту на вимогу працівника внаслідок його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання або неналежного виконання ним зобов'язань за контрактом та з інших поважних причин - звільнення працівника проводиться згідно зі ст. 39 КЗпП України.

У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця за підставами, встановленими в контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.

За два місяці до закінчення терміну дії контракту за угодою сторін він може бути продовжений або укладений на новий термін.

розділ: Держава і право
Кількість знаків з пробілами: 65095
Кількість таблиць: 1
Кількість зображень: 0

... - суб'єкти малого підприємництва (ч. 2 ст. 59), індивідуальні підприємці (п. 1 ч. 1 ст. 81), фізичні особи, які не є індивідуальними підприємцями (ч. 4 ст. 303 ТК РФ). Кожен з цих видів трудового договору характеризується низкою суттєвих особливостей, що зумовлюються правовим становищем роботодавця, позначається на правах працівника. Ще більше видів трудового ...

... прийняті ще до розвалу Радянського Союзу, а також численні нормативні акти Уряду Республіки Білорусь та Міністерства праці та соціального захисту Республіки Білорусь. В общем-то, контракт як вид трудового договору підтвердив свою ефективність, хоча тут і є деякі витрати. Над їх усуненням постійно працюють нормотворчі органи, які вносять зміни і доповнення, ...

... стати підставою для залучення представників роботодавця до встановлених законодавством заходів відповідальності, зокрема до адміністративної відповідальності [14]. Висновок Отже, ми дали поняття трудового договору, а також розглянули види трудових договорів. З усього вищевикладеного можна зробити наступні висновки. Трудовий договір - центральний інститут галузі трудового права. ...

... про працю (зокрема при прийомі на роботу) необхідно своєчасне прийняття нормативно-правових актів, що відповідають сучасному рівню економічного і політичного розвитку держави. Незважаючи на наявність законодавчих документів що регламентують порядок укладення трудових договорів (контрактів), все ж існують порушення в галузі трудових прав громадян. Однак державою робиться ...