Борг перед дітьми важливіше, ніж борг перед іншими кредиторами. Тому порушення угодою про сплату аліментів інтересів кредиторів нижчою черзі не повинно бути підставою для визнання угоди недійсною. До таких висновків прийшла економічна колегія Верховного суду (ВС) в справі, де боржник-банкрот виплачував по аліментного угоди з дружиною 90% свого доходу (див. текст визначення). Угода була залишена в силі, не дивлячись на скаргу єдиного банкротних кредитора боржника ПАТ «Група компаній ПІК». Угода можна було б вважати недійсним, якщо б розмір виплат перевищував «розумні потреби» дітей, але в цій справі цього не було, вирішив ВС.

особливість спору збанкрутілого Юрія Бурняшова і «Групи компаній ПІК», на думку ВС, в тому, що інтересу кредитора щодо повернення боргу протиставляються інтереси дітей, яких в даному випадку теж можна вважати кредиторами по аліментного угоди. А аліментні вимоги до громадянина-банкрута підлягають першочерговому задоволенню. Тому в якості доказу недійсності не можна посилатися на те, що угода погіршує становище кредиторів за вимогами з більш низькою черговістю.

Втім, можливість оскаржити таку угоду про аліменти все ж є. ВС пропонує співвіднести дві «правові цінності» і встановити баланс між ними: права дитини на необхідний рівень життя і право кредитора отримати належне виконання. При цьому розмір аліментів не повинен бути явно завищений, і вважати співвідношення треба не у відсотках до доходу платника, як це робили кредитори в цій справі, а в абсолютних числах. Якщо сума, що вийшла явно перевищує «розумно достатні» потреби дитини, то угода може бути визнана недійсною. Однак в будь-якому випадку повинен бути збережений той розмір аліментів, який міг би бути стягнуто з боржника в судовому порядку.

У цій суперечці економічна колегія ВС погодилася з висновками нижчестоящих судів про те, що розмір аліментів не був явно завищений. При цьому не має значення, що угодою Юрій Бурняшов встановив «кабальні умови для свого існування», зазначає ВС.

Нарешті, угоду можна було б визнати уявним, вважає ВС, але для цього треба довести, наприклад, що вона була укладена виключно де-юре в цілях створення штучної кредиторської заборгованості. Але суди таких ознак не встановили. А то, що аліменти складають 90% від доходів Юрія Бурняшова, ознакою удаваності, мабуть, вважати не слід.